Рупори кремля

Є безпосереднім учасником інформаційної війни рф проти України, який здійснює систематичну інформаційну діяльність на підтримку збройної агресії рф проти України, а також використовує медійні платформи для підтримки збройної агресії, виправдання воєнних злочинів та поширення пропаганди. У червні 2024 року Офіс Генерального прокурора України заочно повідомив Гавришу про підозру у колабораційній діяльності.
Розпочав активну співпрацю з пропагандистським ресурсом News Front після повномасштабного вторгнення росії в Україну.
У своїх репортажах, статтях та відео, які поширюються через прокремлівські медіа, зокрема "Перший канал", "росія 1", а також авторський Telegram-канал "Воєнкор Гавриш", Гавриш систематично дискредитує Сили оборони України, поширює дезінформацію про хід бойових дій та просуває наративи кремля. Наприклад, він розповсюджував твердження про нібито готовність української влади до "втрати Покровська", що є типовим елементом інформаційно-психологічних операцій рф. Водночас активно працює над демонізацією Збройних сил України, зокрема публікуючи контент із твердженнями, нібито по всьому Дзержинську (тимчасово окупований Торецьк) "українські бойовики влаштували полювання на людей".
Діяльність Гавриша також спрямована на виправдання та глорифікацію дій російських окупаційних військ. У своїх матеріалах він називає російську агресію "визволенням", створює позитивний образ збройних сил рф, а також бере інтерв’ю в учасників незаконних збройних формувань, легітимізуючи їхню діяльність.
Окрім цього, діяльність Гавриша включає матеріально-технічну підтримку окупаційних військ. Його авторський Telegram-канал є платформою для організації зборів коштів на потреби російської армії. Зокрема, задокументовано проведення ним зборів на придбання автотранспорту для підрозділів зс рф, що діють на Покровському напрямку.

Відіграє активну роль у підтримці російської агресії та поширенні пропагандистських наративів. Після окупації Криму в 2014 році свідомо перейшов на бік окупаційної влади, використовуючи свою професійну діяльність для легітимізації дій російської федерації та глорифікації її збройних сил. Його інформаційна діяльність як кореспондента РІА "Новости Крым" спрямована на виправдання окупації українських територій, дискредитацію України та поширення кремлівської пропаганди, зокрема з-поміж молоді.
Також є організатором та учасником низки пропагандистських фотовиставок, таких як "Два роки разом із росією", "7 років Крим в росії", "Життя поруч із лінією фронту", "Очима правди" та "Герої сво". Ці заходи направлені на просування наративу про буцімто "всебічну підтримку місцевим населенням окупації Криму" та героїзують російських військових, які беруть участь у війні проти України.
Як воєнний кореспондент він неодноразово відвідував тимчасово окуповані території України, зокрема район Енергодара та розташування підрозділів збройних сил рф, створюючи фотоматеріали, що слугують інструментом російської інформаційної війни.
Особливу увагу Макеєв приділяє ідеологічному впливу на молодь. Він веде дитячі фотогуртки та виступає з лекціями, поширюючи антиукраїнську пропаганду серед дітей. Яскравим прикладом є його виставка "Очима правди", яку російські медіа позиціонували як "виставку для дітей про спецоперацію в Україні". На ній експонувалися портрети російських військовослужбовців у балаклавах, що створювало романтизований образ воєнних злочинців. Таким чином, він залучає молоде покоління до культу війни та виправдовує російську агресію.
За свою діяльність на підтримку кремлівського режиму Макеєв був відзначений низкою нагород, зокрема медаллю "За доблесну працю" від окупаційної влади Криму, медаллю "За заслуги" від спілки журналістів росії, а також медаллю міністерства оборони рф "Учаснику спеціальної військової операції" за допомогу в доставці екіпіровки та спорядження для російських військових. Крім того удостоївся звання "Воєнний кореспондент року" за роботу на тимчасово окупованих територіях України, що свідчить про визнання його внеску в російську пропаганду на офіційному рівні.

Є російським воєнним блогером та пропагандистом, який активно підтримує та висвітлює збройну агресію російської федерації проти України.
Використовує свою медійну діяльність для виправдання дій російської армії, поширення дезінформації та дискредитації Збройних Сил України. Свою інформаційну діяльність він веде переважно через Telegram-канал "Старше Эдды", де систематично поширює пропагандистські матеріали.
У своїх публікаціях та коментарях для російських медіа послідовно виправдовує воєнні злочини рф та просуває наративи кремлівської пропаганди. Так, він називав удари по українській критичній інфраструктурі, у тому числі нафтопереробним заводам, "грамотними", а спроби українських військових проводити операції на тимчасово окупованих територіях - "безглуздими".
Загалом його риторика спрямована на створення образу російської армії як високоефективної сили та применшення успіхів українських військ.
Поширює фейки про "втрати Збройних Сил України" та просуває тези про "неминучість поразки України", що є частиною інформаційно-психологічних операцій направлених проти українського населення.
Діяльність Мерша не обмежується лише інформаційною підтримкою. Він також надає технічну та консультаційну допомогу підрозділам російської армії, які ведуть бойові дії на території України, зокрема у сфері застосування ударних безпілотних літальних апаратів. Мерш публічно надає рекомендації щодо вибору та ефективного використання дронів-камікадзе, тим самим сприяючи вдосконаленню тактики ведення бойових дій з боку держави-агресора.
Незаконно перебував на тимчасово окупованих територіях України у складі російських окупаційних військ, що є порушенням державного кордону та прямою участю у агресії.

Воєнна кореспондентка, яка використовує свою професійну діяльність для створення пропагандистського контенту та надання прямої матеріальної підтримки збройним силам рф, що беруть участь у війні проти України.
Поєднує виробництво фільмів, що виправдовують російську агресію, з організацією зборів та доставкою технічних засобів на фронт для російських військових підрозділів.
Працює над створенням документальних фільмів, спрямованих на глорифікацію російської армії та ідеологів війни. Відкрито заявляє, що її мета — створення так званого літопису СВО, що на практиці є формуванням пропагандистської версії подій для виправдання дій кремля. Серед її робіт — фільми "Медичний спецназ", що зображує російських військових медиків як героїв, а також стрічки, присвячені ключовим фігурам російської пропаганди, таким як Дар'я Дугіна ("Дар'я Дугіна: ми назавжди в цьому літі...") та Юлія Чичеріна ("Юлія Чичеріна: І ми будемо стояти").
Паралельно з медійною діяльністю, Михайловська організовує систематичне постачання допомоги підрозділам російської армії, наприклад безпілотників, тепловізорів та іншого військового обладнання безпосередньо на передові позиції, що сприяє підвищенню боєздатності російських військ, що ведуть бойові дії на території України.
За свою діяльність на підтримку агресії отримала низку нагород від державних структур рф та окупаційних адміністрацій, зокрема медаль міністерства оборони рф "За внесок у зміцнення оборони російської федерації" (4 березня 2024 року), медаль "За зміцнення бойової співдружності", що свідчить про визнання її внеску у військові зусилля з боку російського військового відомства, а також нагрудний знак мвс рф "За протидію екстремізму".
Її співпраця з окупаційними режимами підтверджується наявністю відзнаки "За заслуги перед донецькою народною республікою" 3-го ступеня та ордена "За заслуги перед республікою" 2-го ступеня від так званої ДНР.
Крім того, вона отримувала грамоти та подяки від російських військових підрозділів, які безпосередньо беруть участь у бойових діях проти України.

Є уродженцем Донецька, який своєю інформаційною діяльністю відіграє значну роль у підтримці збройної агресії російської федерації проти України, систематично просуває кремлівські наративи, спрямовані на виправдання війни, дискредитацію української влади та Збройних Сил України, а також на формування позитивного іміджу російських збройних формувань.
З 2014 до 2017 року працював головним спеціалістом відділу інтернет-ресурсів і мереж у "міністерстві інформації ДНР" і "пресслужбі збройних сил ДНР", інформаційному агентстві "ПолитНавигатор", а також співпрацював як фотокореспондент з інтернет-виданнями "Правда ДНР", "Все про ДНР", радіостанцією "Комета", федеральними агенціями "ТАСС" та "Коммерсант".
З 2019 року працює фотокореспондентом інформаційного агентства "Аналитическая служба Донбасса".
У 2016 році отримав паспорт так званої ДНР, а у 2020 році подав документи на отримання російського громадянства. Крім того, у 2022 році брав участь у незаконному референдумі та голосував "за приєднання" так званої ДНР до рф.
Інформаційна діяльність Григорюка охоплює написання пропагандистських книг, таких як "СВО. Пекло війни", "Місто живих", а також реалізацію проєкту фотокниги "Донбас. Війна і люди" за підтримки президентського фонду культурних ініціатив.
Крім того, за підтримки російських автономних некомерційних організацій проводяться фотовиставки, на яких Григорюк презентує свої пропагандистські роботи та висвітлює перебіг подій на тимчасово окупованій території Донецької області.
Також активно використовує свій Telegram-канал для поширення кремлівських наративів та ретранслює публікації інших російських пропагандистів, включно зі зборами коштів на закупівлю військового обладнання для російських військ, зокрема безпілотників.
Нагороджений ліквідованим так званим главою ДНР Олександром Захарченком почесною грамотою "за розвиток медіапростору ДНР".

Колишній ізраїльський дипломат, публіцист і пропагандист, відомий активною підтримкою зовнішньої політики росії, зокрема її агресії проти України.
Його діяльність має чітко виражений пропагандистський характер і спрямована на підтримку зовнішньої політики росії, делегітимацію української державності та формування ворожого до України міжнародного інформаційного середовища.
З 2014 року Кедмі регулярно з’являється на провідних російських медіамайданчиках — телеканалі "росія-1", радіо "Вєсті FM", платформі Sputnik, ізраїльському каналі ITON-TV та інших, де систематично транслює кремлівські наративи, що виправдовують війну, заперечують українську державність і просувають тезу про необхідність так званої "денацифікації".
У своїх публічних виступах Кедмі використовує риторику дегуманізації, закликає до насильства проти українців та активно просуває ідею належності українських територій до рф, зокрема стверджуючи, що "Харків — російське місто". У 2018 році він заявив, що "нацистів не можна прощати" і що "вони не мають права жити на цій землі". У 2022 році він публічно підтримав повномасштабне вторгнення, назвавши його "захистом Донбасу від геноциду" та засобом "денацифікації України". Також Кедмі поширював дезінформацію про нібито наміри Польщі ввести війська на територію України.
Активно працює на міжнародну аудиторію, використовуючи свій ізраїльський бекграунд як інструмент довіри. Його коментарі часто цитуються у медіа країн СНД, Сербії та деяких західних медіа, що сприяє легітимації позиції кремля у зовнішньополітичному дискурсі. У 2022 році Кедмі взяв участь у так званому "Першому міжнародному антифашистському конгресі", організованому Міністерством оборони рф, публічно підтримавши ключові ідеологічні тези російської влади.
Кедмі також заявляє про особисті зв’язки з путіним, які нібито беруть початок ще з 1990-х років. Крім того, він регулярно бере участь у заходах, організованих структурами, пов’язаними з ФСБ, зокрема з організацією ветеранів підрозділу "Альфа", де відкрито обговорює воєнні цілі росії.

Грем Філіпс — громадянин Великої Британії, який відіграє активну роль у поширенні російської пропаганди та дезінформації, спрямованих на виправдання російської збройної агресії проти України.
Філіпс розпочав кар’єру як фріланс-журналіст, співпрацюючи з державними медіа росії — телеканалами RT і "Звезда". Надалі він зосередився на веденні власного YouTube-каналу, де публікував відео з виразним проросійським змістом. Його матеріали містили інтерв’ю з представниками незаконних збройних формувань, пропагандистські сюжети, спрямовані на дискредитацію української влади, Збройних Сил України та європейських партнерів України.
У 2014 році Філіпс був затриманий Службою безпеки України за підозрою у співпраці з терористичними організаціями та видворений з країни із забороною в’їзду. Попри це, він продовжив активну діяльність за межами України. Зокрема, у 2018 році у Мюнхені Філіпс зірвав українські прапори з могили Степана Бандери та залишив на місці образливий напис, що викликало широкий резонанс і засудження з боку української громади.
У 2022 році Філіпс записав інтерв’ю з британським військовополоненим Айденом Асліном, який перебував у полоні російських сил. Це інтерв’ю було кваліфіковане як порушення Женевської конвенції, оскільки принижувало гідність військовополоненого та використовувалося як інструмент російської пропаганди.
Філіпс неодноразово отримував нагороди від проросійських структур, зокрема медалі від так званої "ЛНР" та силових відомств рф, що свідчить про його прямий зв’язок із окупаційними адміністраціями.
У 2024 році отримав політичний притулок у росії, що підтверджує його повну ідентифікацію з позицією держави-агресора.

Є однією з ключових фігур у системі російської пропаганди з особливим фокусом на Африканському континенті та Близькому Сході та одним із важливих інструментів зовнішнього впливу російської федерації, поєднуючи участь у міжнародних місіях, медійних операціях і внутрішньополітичних процесах. У рамках своєї діяльності тісно пов’язаний з Фондом захисту національних цінностей (ФЗНЦ), який очолює з 2021 року, а також зі структурами, що перебували під контролем Євгена Пригожина, зокрема з так званою Групою Вагнера. Виконуючи функції публічного рупора зовнішньополітичних інформаційних операцій держави-агресора, Шугалей позиціонує себе як "соціолог" і "експерт із міжнародних відносин", що дозволяє йому маскувати пропагандистську діяльність під псевдоаналітичну діяльність.
Активно залучений до інформаційного супроводу збройної агресії росії проти України. У власному Telegram-каналі з аудиторією понад 18 тисяч підписників він систематично поширює пропагандистські матеріали на підтримку так званої "спеціальної військової операції", просуває антизахідні наративи та наголошує на своїй присутності у зонах бойових дій. Такі дії спрямовані на легітимізацію зовнішньої політики держави-агресора та формування образу "польового експерта".
У 2019 році Шугалея затримали в Лівії за підозрою у втручанні у вибори та шпигунстві. Після 18 місяців ув’язнення Шугалей був звільнений і, за повідомленнями, отримав грошову компенсацію від Пригожина в розмірі 18 мільйонів рублів. Його повернення до росії супроводжувалося масштабною інформаційною кампанією, зокрема створенням фільмів "Шугалей", "Шугалей-2" і "Шугалєй-3", що формували образ "героя" та водночас підсилювали публічний імідж Групи Вагнера.
У 2024 році Шугалея затримали в Чаді, де він перебував у межах діяльності так званого "російського дому", що фактично слугує прикриттям для операцій впливу. Йому знову висунули звинувачення у втручанні у вибори та шпигунстві. Після короткого періоду утримання був звільнений і повернувся до Москви.
Має тісні зв’язки із засновником ФЗНЦ Олександром Малькевичем. Саме Малькевич курирував діяльність Шугалея у Лівії, організовував кампанію за звільнення та ініціював створення фільмів про Шугалея. Після повернення Шугалея з полону, Малькевич сприяв його політичній інтеграції, зокрема висуванню до Держради Республіки Комі та участі у виборах у Санкт-Петербурзі. Обидва фігуранти є публічними обличчями російської "м’якої сили" та координують свою діяльність у межах державної системи інформаційного впливу. Співпраця з Малькевичем свідчить про існування централізованої системи інформаційної експансії, що обслуговує стратегічні інтереси держави-агресора.

Російський пропагандист, блогер і учасник так званої "СВО", який активно залучений до інформаційної та збройної агресії російської федерації проти України. Його діяльність спрямована на легітимізацію війни, розпалювання міжнаціональної ворожнечі, виправдання воєнних злочинів рф, поширення геноцидної риторики щодо українського народу та є складовою частиною системної інформаційно-психологічної та збройної агресії росії проти України.
З початком повномасштабного вторгнення Янсен припинив комерційну та політичну діяльність і перейшов на роботу до міністерства оборони рф. Згодом добровільно приєднався до підрозділів так званої "ДНР", де обіймав посаду заступника командира з політичної роботи (замполіта) в 107-му батальйоні, який пізніше трансформувався у 279-й окремий стрілецький батальйон. У подальшому він перейшов до діяльності як оператор безпілотних літальних апаратів, а також брав участь у розробці та випробуваннях засобів радіоелектронної боротьби, зокрема протидронових систем "Ратибор", у співпраці з фондом "Російський союз".
У своїх публічних висловлюваннях Янсен неодноразово закликав до знищення України як держави та українців як нації. Зокрема, він заявляв: "Україна повинна горіти і вити від вою сотень і тисяч вдів у тилу" та "України не повинно більше існувати. Ні в якому вигляді. Ні держави, ні назви, ні героїв, ні символів, ні поточних лідерів. Все це повинно бути знищено і віддано забуттю назавжди".
Янсен активно веде Telegram-канал "Янсен | Z", який використовується як майданчик для поширення антиукраїнської пропаганди, дискредитації української державності та закликів до насильства. Він також бере участь у публічних виступах на проросійських медіаресурсах, де просуває тезу про те, що "Україна є екзистенційним ворогом росії", який "не може існувати одночасно з росією і не перебувати в стані війни".

Є однією з ключових фігур у системі російської пропаганди, спрямованої на виправдання агресії проти України та дезінформацію міжнародної спільноти, а також активним учасником системної інформаційної війни російської федерації проти України. Його діяльність спрямована на підрив територіальної цілісності, суверенітету та незалежності української держави через дезінформаційні кампанії, легалізацію російської агресії та маніпуляцію громадською думкою як усередині рф, так і за кордоном.
Обіймає посаду начальника відділу стратегічного керівництва автономної некомерційної організації "Діалог", створеної Департаментом інформаційних технологій москви у 2019 році та тісно пов’язаної з адміністрацією президента рф. Організація займається розробкою цифрових інструментів для контролю інформаційного простору, включаючи моніторинг соціальних мереж, таргетовану рекламу, антикризові комунікації, а також координує діяльність регіональних центрів управління і проєктів на тимчасово окупованих територіях України.
Васильєв є засновником і адміністратором проєкту War on Fakes ("Війна з фейками"), який позиціонується як фактчекінговий ресурс, але фактично виступає інструментом поширення дезінформації та проросійських наративів. Проєкт був запущений 23 лютого 2022 року — напередодні повномасштабного вторгнення росії в Україну — і швидко набув популярності, зібравши понад 500 тисяч підписників у Telegram протягом першого тижня. Контент War on Fakes активно просувається через офіційні канали державних органів рф, зокрема міністерства оборони та міністерства закордонних справ, а також через посольства та підконтрольні медіа.
Васильєв відзначився участю у дезінформаційних кампаніях, зокрема в операції Doppelgänger. Ця кампанія передбачала створення фейкових новинних сайтів, які імітували західні медіа, та поширення дезінформації про війну проти України. За даними французького агентства VIGINUM, домен waronfakes.com було зареєстровано на ім’я Васильєва, що свідчить про його безпосередню причетність до цих інформаційних операцій.
Розслідування британської компанії Logically та публікації у журналі Time підтвердили, що саме Васильєв стоїть за запуском проєкту. Використовуючи формат, подібний до західних фактчекінгових платформ, він створює ілюзію об’єктивності, подаючи російську пропаганду у вигляді нібито перевіреної інформації. Зокрема, War on Fakes систематично заперечує воєнні злочини рф, звинувачує Україну в агресії та поширює вигадані версії подій на фронті. Крім того, Васильєв веде рубрику "Фейк-контроль" на державному телеканалі "росія-1", що підсилює його присутність у медіапросторі.
Окрім цього, Васильєв активно позиціонує себе як експерт у сфері дезінформації, беручи участь у конференціях і публічних заходах, де систематично просуває кремлівські наративи. У 2025 році він став головним експертом новоствореної Міжнародної асоціації з фактчекінгу (GFCN), яку було засновано за участю "Діалогу" та інформагентства ТАСС. Діяльність асоціації зводиться до поширення проросійських "аналітичних" матеріалів під виглядом фактчекінгу.

Колишній засновник і головний редактор пропагандистського ресурсу Readovka.news та однойменного Telegram-каналу Readovka, який відіграє одну з ключових ролей у поширенні прокремлівської пропаганди, зокрема в контексті війни проти України. Його діяльність характеризувалась системним використанням медіаплатформ для підтримки офіційної позиції кремля, виправдання дій держави-агресора та дискредитації української сторони, легітимізації агресивної зовнішньої політики росії та ведення інформаційної війни проти України.
У своїй інформаційній діяльності Костильов активно використовував Telegram-канали як основний інструмент поширення військової пропаганди та дезінформації. Зокрема, Readovka систематично публікує матеріали, що виправдовують дії російських військових, знецінюють позицію України та дискредитують Збройні сили України.
Readovka є частиною екосистеми прокремлівського центру "Діалог", який курирується адміністрацією президента рф.
До структури холдингу також входить комунікаційне агентство Ready, мережа регіональних проєктів під брендом "Главное в городе", благодійний фонд "Рідовка допомагає" та бренд одягу "24 Новий російський бренд".
Медіахолдинг забезпечує широке інформаційне покриття воєнних подій виключно з прокремлівських позицій, сприяючи формуванню викривленого сприйняття серед російської аудиторії.
Серед основних напрямів діяльності благодійного фонду "Рідовка допомагає" заявлені сприяння в інтеграції нових регіонів до складу рф та допомога військовослужбовцям у зоні так званої "СВО".
Бренд одягу "24 Новий російський бренд" є ідеологічним пропагандистським проектом, що просуває ідеї патріотичності, російської культури і військових традицій, у тому числі на ТОТ України.
У рамках своєї діяльності Костильов регулярно брав участь у публічних заходах, що мають пропагандистський характер і спрямовані на підтримку офіційної позиції кремля щодо війни проти України.

Є одним із найбільш радикальних російських пропагандистів, який активно підтримує збройну агресію російської федерації проти України. Через медіа та публічні виступи він систематично поширює антиукраїнську пропаганду, легітимізує воєнні злочини та використовує риторику, що має ознаки підбурювання до геноциду. Також відомий під псевдонімами Сергій Мардан та Сергій Лелека.
Є автором програми "Суботній Мардан" на каналі "Соловйов LIVE". У своїх ефірах та публікаціях він відкрито закликає до збройного знищення української держави, стверджуючи, що "війна проти України може бути тільки війною на знищення", "мирні переговори неможливі", а Україну слід "спалити розпеченим залізом". Публічно вимагав бомбардування українських міст, зокрема: "Бомбіть Київ! Бомбіть Харків! Бомбіть Дніпропетровськ! Не шкодуйте боєприпасів!".
Його висловлювання містять прямі заклики до вбивств українських громадян. Зокрема, він заявляв: "Найголовніше — це розстріляти тих українських вчителів, які не захотіли працювати за російською шкільною програмою". Ключенков також публічно закликав знищувати "жреців культу українства" як "скажених тварин", виправдовував атаки дронами по цивільному населенню ("Головне, щоб воно літало і падало на голови хохлів") і заявляв, що "було б спокійніше, якби України взагалі не було". У своїй риториці він прямо декларував геноцидні наміри: "Ми хотіли б бачити їхні трупи. Нас би це трохи примирило з дійсністю".
Ключенков також виправдовує окупацію українських територій, зокрема публічно стверджує: "Крим — це російське, інакше бути не може", а Куп’янськ називає "російським містом", де, за його словами, "йшлося про звільнення російської території". Його пропагандистські матеріали формують образ України як ворожої та нелегітимної держави, яку слід повністю знищити, а її населення — підкорити та деморалізувати.
У 2024 році Служба безпеки України повідомила Ключенкову про підозру за посягання на територіальну цілісність і недоторканність України, ведення агресивної війни, а також порушення законів і звичаїв війни.

Публіцист, політичний діяч і пропагандист, який активно просуває наративи, що виправдовують агресію російської федерації проти України, який відіграє помітну роль у поширенні дезінформації, спрямованої на дискредитацію української держави, її збройних сил і міжнародної підтримки України.
Очолює некомерційний фонд "Дослідження проблем демократії" та є членом Громадської палати російської федерації. Також є керівником так званого "Міжнародного громадського трибуналу з розслідування злочинів українських неонацистів" — псевдоюридичної структури, яка не визнається жодною авторитетною міжнародною організацією та використовується як інструмент російської пропаганди.
У своїх виступах і публікаціях Григор’єв регулярно звинувачує Україну у "злочинах проти мирного населення", зокрема в курській області рф, а також у порушенні Женевських конвенцій щодо поводження з військовополоненими. Він поширює фейкову інформацію про нібито "звірства" українських військових у Маріуполі та Сєвєродонецьку, а також просуває вигадані тези про створення "біологічних лабораторій" на території України.
Є автором низки публікацій, які мають виразно пропагандистський характер. Зокрема, у книгах "Крим: історія повернення" та "Звичайний фашизм: військові злочини українських силовиків (2014–2016)" виправдовує окупацію Криму, підтримує незаконні збройні формування так званих "ДНР" і "ЛНР", а також заперечує участь регулярних підрозділів збройних сил рф у війні на сході України.
За активну участь у реалізації державної інформаційної політики рф Григор’єв був відзначений низкою нагород, зокрема медаллю ордена "За заслуги перед вітчизною" ІІ ступеня, почесною грамотою президента рф та медаллю "Учаснику бойових дій у Сирії". Ці відзнаки свідчать про його тісну інтеграцію в державну систему інформаційного впливу та підтримку зовнішньополітичних і воєнних кампаній рф.

Російський політичний діяч, публіцист і театральний режисер, лідер руху "Суть времени" та активний учасник інформаційної підтримки російської агресії проти України. Його діяльність відзначається системним поширенням антиукраїнської риторики, участю в державних пропагандистських кампаніях і публічним виправданням воєнних злочинів рф.
Відкрито заперечує легітимність української державності, стверджуючи, що Україна є "штучним утворенням", створеним зовнішніми силами. У публічних виступах він пропагує ідею, що Україна нібито не має власної історичної ідентичності, а її незалежність є результатом "неправильного виходу з срср". Він також систематично просуває наративи про те, що Одеса — це "російське місто", а сучасна Україна — "бандерівська держава", яку необхідно "денацифікувати".
У своїх висловлюваннях Кургінян неодноразово називав чинну українську владу "фашистською" та закликав до її повалення. Стверджував, що у Києві встановлено фашистський режим, який становить загрозу для росії та російськомовного населення. Зокрема, публічно виступав за створення "української народно-визвольної армії", яка, за його задумом, повинна "звільнити країну від фашизму" шляхом входу до Києва.
Кургінян є постійним учасником державних пропагандистських телепередач, зокрема "Вечер с Владимиром Соловьевым" та "Большая игра", де він просуває кремлівські наративи, виправдовує війну проти України та дискредитує українське керівництво. Окрім цього, він веде авторський проєкт "Суть времени", в якому поширює ідеї про відновлення срср, "месіанську роль" росії у світі та "історичну справедливість приєднання українських територій до рф".
Крім пропагандистської діяльності в медіа, Кургінян є автором фільму, за який отримав державну нагороду за "внесок у патріотичне виховання". У цьому фільмі він популяризує ідею "історичної обґрунтованості" анексії українських територій та легітимізує агресивні дії рф проти України.

Політичний діяч, публіцист і блогер, який активно підтримує агресивну політику російської федерації щодо України та є одним із публічних трансляторів кремлівської пропаганди.
Є співзасновником російського ультрапатріотичного громадського руху "Антимайдан", створеного у 2015 році для протидії демократичним трансформаціям в Україні та просування проросійських наративів. Також входить до Центральної ради партії "Справедлива росія — Патріоти — За правду" та є активним учасником Ізборського клубу, що об’єднує низку ідеологів і пропагандистів путінського режиму.
Крім того Стариков Перебуває у складі Загальноросійського громадського руху "Народний фронт "За росію", який створено за ініціативою путіна з метою контролю за виконанням його указів/доручень (перебуває під санкціями ЄС, Канади, Швейцарії та України).
У своїх публічних заявах Стариков неодноразово виправдовував окупацію Криму, називаючи її "поверненням історичної справедливості". Він відкрито підтримує так звану "спеціальну військову операцію" росії проти України, поширює дезінформаційні наративи про нібито злочини Збройних сил України, звинувачуючи їх у порушенні міжнародного гуманітарного права.
Окрім інформаційної діяльності, Стариков бере участь у зборі коштів і медикаментів для потреб російських військових, включно з пораненими солдатами та медичним персоналом збройних сил рф, що свідчить про його пряму залученість у матеріальне забезпечення війни.
Неодноразово відвідував ТОТ України, зокрема Луганськ і Запорізьку область, демонструючи підтримку окупаційним адміністраціям і сприяючи легітимізації їхньої присутності.
У своїх публічних заявах закликає до жорстких дій проти України, зокрема до застосування важкого озброєння.
Активно підтримує мілітаристські рухи в рф, зокрема "Юнармію", що свідчить про його участь у процесах мілітаризації російського суспільства та виховання молоді в дусі агресивного націоналізму.

російський воєнний кореспондент, діяльність якого тісно пов'язана з підтримкою та висвітленням дій російських збройних сил, зокрема в контексті повномасштабного вторгнення в Україну.
Діяльність Гвоздєва виходить за межі традиційної воєнної журналістики. Він функціонує як медійна фігура, глибоко інтегрована в російську військову та пропагандистську машину, використовуючи свій доступ та статус для легітимізації російської агресії, нормалізації окупації українських територій та поширення наративів, вигідних кремлю, через державні та провійськові інформаційні канали.
Гвоздєв демонструє свою прихильність до російських збройних сил не лише через репортажі, але й через участь у символічних заходах, зокрема брав участь у церемонії "посвячення в моряки-каспійці", що свідчить про його асоціацію з військово-морським флотом рф ще до повномасштабного вторгнення, а у травні 2023 року, був присутній як "почесний гість" на так званому "параді перемоги" у Москві, що підкреслює його визнання з боку російського державного апарату.
Загалом діяльність Гвоздєва зосереджена на висвітленні війни з проросійської позиції. З 2007 по 2024 роки він створював репортажі для афілійованого з Міністерством оборони рф медіаресурсу "Zvezda News", у тому числі з тимчасово окупованих міст України під час повномасштабного російського вторгнення. Також задокументовано його присутність на бойових позиціях російської артилерії в Запорізькій області під час репортажу для "Першого каналу". Це свідчить про його безпосередню близькість до бойових дій та участь у створенні контенту, що глорифікує російські військові операції.
Відкрито висловлює підтримку російським військовим. Так у жовтні 2023 року Гвоздєв публічно привітав російських військових льотчиків через Telegram, що є прямою демонстрацією солідарності з діями збройних сил рф в Україні. Крім того, повідомлялося про його участь у "бойовому виході" разом з розрахунком протитанкового керованого ракетного комплексу (ПТРК), що вказує на надзвичайно високий рівень інтеграції з передовими військовими підрозділами та використання цього доступу для створення пропагандистського контенту для провійськових ресурсів, таких як Telegram-канал "RVvoenkor".
Є автором пропагандистського документального фільму "Очима воєнкора. Валентин Гвоздєв. Українські "захисники" Донбасу".
Також входить до числа спікерів навчального проєкту "Школа молодого воєнкора", який реалізується за підтримки Ліберально-демократичної партії росії та громадської організації "Союз ветеранів СВО".

російський блогер та пропагандист, який здійснює свою діяльність в тимчасово окупованому Криму та активно підтримує агресію російської федерації проти України.
Є колишнім українським прикордонником, перейшов на бік росії під час тимчасової окупації Криму у 2014 році, ставши відомим проросійським активістом. Його діяльність охоплює поширення пропаганди, збір коштів для російської армії та організацію переслідувань мешканців Криму, які мають проукраїнську позицію. Вказує в своєму профілі посаду "радник Глави Республіки Крим".
Через свої онлайн-платформи, зокрема Telegram-канал "ТаліпоV Online Z", систематично поширює антиукраїнські наративи, називаючи українських військових та уряд "нацистами" та закликаючи до повалення державної влади в Україні.
Окрім пропаганди, Таліпов безпосередньо підтримує російські військові зусилля, активно збираючи кошти на потреби російської армії, зокрема для підрозділів 18-ї армії рф на Херсонському напрямку. Він регулярно публікує заклики до пожертвувань, просуваючи товари зі знижками для підписників за промокодом "сво".
Особливо важливою є його роль у створенні та керівництві Telegram-каналом "Кримський СМЕРШ" з березня 2022 року, заявленою метою якого є виявлення та публічне викриття "русофобів, укронацистів та зрадників Батьківщини" в Криму. Канал збирає та публікує персональні дані осіб, які висловлюють проукраїнські чи антивоєнні погляди, слухають українську музику, критикують війну в соцмережах або демонструють українську символіку. Публікації часто містять натяки на передачу інформації російським силовикам . Існують численні свідчення тісної співпраці Таліпова та "Кримського СМЕРШу" з ФСБ та Центром "Е" МВС рф. За словами самого Таліпова, завдяки діяльності каналу близько 220 осіб за перший рік стали фігурантами адміністративних та кримінальних справ за "дискредитацію" ЗС рф, а "викритих" часто змушують записувати відео з вибаченнями.
У лютому 2023 року Таліпов отримав подяку від Головного управління по боротьбі з екстремізмом МВС росії за ведення "Кримського СМЕРШу".
У листопаді 2024 року нагороджений так званим "губернатором" тимчасово окупованої частини Херсонської області Володимиром Сальдо знаком Ордена "За заслуги перед Херсонською областю" II ступеня за "патріотизм, допомогу армії та боротьбу на інформаційному фронті".
ФСБ рф включила Таліпова до списку осіб, які нібито були цілями замахів з боку українських спецслужб, що позиціонує його як важливу фігуру для окупаційного апарату.
В Україні проти Таліпова відкрито кримінальне провадження за пособництво державі-агресору та за розпалювання національної ворожнечі.

Є яскравим прикладом воєнного волонтера-пропагандиста, який поєднує медійну активність із прямим матеріальним забезпеченням війни. Його діяльність демонструє, наскільки активно російська пропаганда інтегрує громадські ініціативи в підтримку військової машини рф, залучаючи цивільне суспільство до підтримки агресивної політики кремля.
Активно підтримує та матеріально забезпечує підрозділи збройних сил російської федерації, що беруть участь у війні проти України.
Особливу увагу приділяє підтримці підрозділу збройних сил рф під назвою "Еспаньйола", який активно рекламує та просуває в інформаційному просторі. У численних публікаціях Живов агітує вступати до лав цього підрозділу, організовує збори на придбання дронів DJI Mavic 3T, передає закуплену техніку безпосередньо до бойових частин, а також фіксує подяки на свою адресу за надану допомогу, зокрема за постачання засобів РЕБ типу "Огоньок".
Є адміністратором Telegram-каналу, через який не лише поширює проросійські наративи, а й організовує регулярні збори коштів для постачання російських військових технікою, зокрема дронами, засобами РЕБ (радіоелектронної боротьби) та іншим обладнанням.
Також є членом опікунської ради БФ "СВОЇМ", який надає допомогу російським військовим та членам їхніх сімей.
Живов систематично виправдовує агресію рф проти України, обґрунтовуючи вторгнення як "захист" чи "необхідність", погрожує застосуванням ядерної зброї та просуває ідеї "справедливості" воєнних дій росії.
У 2014—2015 роках був засновником і лідером руху "Битва за Донбас", а також організатором мітингів на підтримку анексії Криму та захоплення Донбасу.
Брав участь у діяльності "Медіашколи нових регіонів", організованої на тимчасово окупованій частині Херсонщини росіянином Олександром Малькевичем. Регулярно відвідує тимчасово окуповані території.

Є одним з ключових функціонерів у російській системі пропаганди та інформаційних операцій, який цілеспрямовано працює на поширення дезінформації, виправдання агресії проти України, інтеграцію окупованих територій у російський інформаційний простір та підтримку зовнішньополітичних дій кремля. У минулому був тісно пов'язаний з очільником ПВК "Вагнер" Євгеном Пригожиним і продовжує бути активним учасником державної інформаційної політики росії, спрямованої проти України.
Керував проєктом "USA Really", звинуваченим у втручанні у вибори в США.
Заснував і очолював Фонд захисту національних цінностей (ФЗНЦ), який діяв в інтересах Євгена Пригожина, підтримуючи операції ПВК "Вагнер" в Африці та втручаючись у вибори в інших країнах, зокрема в Лівії.
З початком повномасштабного вторгнення росії в Україну у 2022 році Малькевич став ключовою фігурою у створенні і управлінні мережею проросійських медіа на тимчасово окупованих українських територіях. Він є власником медіахолдингу "За!Медіа" в окупованій частині Запорізької області, до якого входять телеканал "ЗаТВ", радіостанція "ЗаРадіо" та газета "Запорізький вісник". Також причетний до запуску телеканалів "Таврія" в Херсонській області та "Маріуполь 24".
Малькевич також ініціював створення медіашколи в Херсонській області та очолив там відділення Спілки журналістів росії, залучаючи до пропагандистської роботи навіть неповнолітніх. Окрім медійної діяльності, він бере участь у доставці так званої гуманітарної допомоги російським військовим на тимчасово окупованих територіях.
Малькевич активно підтримує політику кремля, публічно виправдовуючи вторгнення в Україну. Його медіа на тимчасово окупованих територіях поширюють наративи про те, що росія "завжди тут була", а України "ніколи не існувало", та називають Запоріжжя "тимчасово окупованим ЗСУ" містом. Він також просуває боротьбу з "фейками" через свої посади в Громадській палаті рф та Раді при президентові рф з розвитку громадянського суспільства і прав людини (РПЛ).
Його активна антиукраїнська діяльність була відзначена державними нагородами рф. Він отримав Орден Мужності за "мужність і відвагу, проявлені під час виконання професійного обов’язку", що пов’язують з організацією телерадіомовлення на тимчасово окупованих територіях України. Також він нагороджений медаллю ордена "За заслуги перед Вітчизною" ІІ ступеня та отримав премію уряду рф у галузі ЗМІ за організацію роботи телеканалів на "звільнених територіях".
Його діяльність також відзначена нагородами окупаційних адміністрацій, зокрема Орденом "За заслуги перед Запорізькою областю" та знаком "За заслуги перед Донецькою народною республікою".
У червні 2023 року Служба безпеки України повідомила Малькевичу про підозру у колабораційній діяльності у зв'язку з організацією ним телерадіокомпанії "Таврія" на базі захопленого приміщення Суспільного телебачення в Херсоні за координації Євгена Пригожина та за сприяння місцевих колаборантів Володимира Сальдо та Євгена Брикова.

Один із найвідоміших медійних діячів, що активно підтримує агресію російської федерації проти України. Колишній співробітник пресслужби Міністерства оборони рф, він набув популярності як засновник і адміністратор Telegram-каналу "Рибарь", який має понад мільйон підписників і відіграє помітну роль у поширенні кремлівських наративів. Через цей ресурс Звінчук систематично транслює дезінформацію, спрямовану на виправдання вторгнення, дискредитацію Збройних Сил України та делегітимізацію української влади.
У своїй риториці Звінчук активно використовує стандартні пропагандистські кліше на кшталт "київський режим", "маріонетки" та "бандформування". Він просуває тезу про "денацифікацію" як ціль війни рф, називаючи українську ідентичність такою, що потребує "корекції" або навіть знищення. В окремих виступах він заявляв, що українство є "недоговірне", виправдовуючи збройне втручання в українські внутрішні справи. У численних відеоматеріалах і публічних заявах він також відверто підтримував насильницьку "реінтеграцію" територій та критикував західну підтримку України.
Звинчук підтримує тісну співпрацю з іншими пропагандистами, зокрема з Володимиром Соловйовим, одним із головних рупорів кремлівської дезінформації. Його участь у передачах Соловйова стала регулярною, де він виступає в ролі "експерта з фронту" або "аналітика військової обстановки". Завдяки цій співпраці його меседжі отримують значно ширше охоплення, а наративи, що поширюються через "Рибарь", інтегруються до загального інформаційного порядку денного державних медіа. У програмах Соловйова він також озвучує виправдання воєнних злочинів та легітимізує агресію, позиціонуючи себе як нібито "об’єктивне джерело інформації".
Окрім телеефірів, Звінчук займається створенням пропагандистських коміксів під назвою "Одного разу" (мовою оригіналу - "Однажды"), які поширюються у соцмережах і мають на меті романтизувати російських військових та очорнити українських захисників. Візуальний контент цього проєкту спрямований на формування позитивного іміджу армії рф серед молодої аудиторії, створюючи ідеологічну основу для виправдання агресії.
8 червня 2023 року нагороджений орденом "За вірність обов'язку" від окупаційної влади Криму "за значний внесок у розвиток журналістики та проявлену ініціативу". 16 листопада 2023 року отримав медаль ордену "За заслуги перед Вітчизною" II ступеня — за "інформаційну підтримку спеціальної військової операції". Обидві нагороди свідчать про високий рівень підтримки його діяльності з боку російського керівництва.
20 грудня 2022 року розпорядженням путіна Звінчук включений до робочої групи із забезпечення взаємодії органів публічної влади та організацій з питань мобілізаційної підготовки та мобілізації, соціального і правового захисту учасників так званої "спеціальної військової операції".

Один із ключових пропагандистів російського телебачення, відомий своєю підтримкою кремлівської політики та виправданням агресії росії проти України.
Є ведучим програми "Час покаже" на телеканалі "Перший канал", що слугує важливою платформою для поширення кремлівських наративів у російському медіапросторі. Шейнін активно підтримує політику кремля, виправдовуючи агресію рф в Україні, заперечуючи факти воєнних злочинів російської армії та поширюючи антиукраїнську риторику.
Однією з характерних ознак його діяльності є постійна роль ведучого на ефірах, де він активно демонструє підтримку російських військових, з'являючись у футболках із тактичними знаками угрупувань російської армії. Це є частиною його пропагандистської діяльності, спрямованої на формування позитивного іміджу російських солдатів.
Крім того, він регулярно відвідує російських військових на лінії бойового зіткнення, про що неодноразово повідомляв у своїх передачах.
Шейнін також активно бере участь у пропагандистських медіапроектах, регулярно виступаючи на федеральних каналах рф. У своїх публічних виступах він підтримує кремлівські наративи, виправдовує військові злочини рф та поширює фальшиві звинувачення щодо українських військових.
Його діяльність у медіа не обмежується лише виступами на державних телеканалах, а й включає активну присутність у соціальних мережах, де він поширює російські наративи та дезінформацію.
У 2008 році отримав подяку путіна за "інформаційне забезпечення та активну громадську діяльність, спрямовану на розвиток громадянського суспільства в росії".
У 2022 році нагороджений Орденом Дружби так званим "т.в.о. глави Донецької народної республіки (ДНР)" Денисом Пушиліним.

Є однією з ключових фігур у російській інформаційній війні, що використовує свій медійний вплив для виправдання агресії рф проти України та поширення дезінформації як на внутрішню, так і на міжнародну аудиторію та відіграє помітну роль у системі державної пропаганди російської федерації.
Обіймаючи посаду ведучого політичного ток-шоу "Своя правда" на телеканалі НТВ, він використовує свої медійні платформи для активної підтримки російської агресії проти України та поширення наративів кремля. Його діяльність характеризується поширенням антиукраїнської пропаганди, дезінформації та закликами до ескалації насильства. У своїх програмах він не лише надає майданчик прокремлівським спікерам, але й сам бере активну участь у дискусіях, спрямовуючи їх у потрібне русло та підтримуючи антиукраїнські й антизахідні наративи. Бабаян послідовно виправдовує так звану "спеціальну військову операцію", використовуючи ефіри своїх програм та особистий Telegram-канал.
Також у своєму Telegram-каналі Бабаян поширює збори коштів у рамках проекту RT "Далі діяти будемо ми", спрямованого на забезпечення потреб російських військових. Зокрема Бабаян підтримав збір коштів на тепловізійні приціли для 27-ї окремої мотострілецької бригади збройних сил рф, на засоби радіоелектронної боротьби для 305-ї бригади Східного військового округу, збір на комплекти снайперської оптики для снайперів бригади спецпризначення, тощо.
Роль Бабаяна у російській пропаганді була відзначена державними нагородами рф, серед яких медаль "За повернення Криму" у 2014 році, медаль ордена "За заслуги перед Вітчизною" II ступеня у 2018 році та орден Дружби, вручений йому у 2024 році "за заслуги у розвитку засобів масової інформації та багаторічну сумлінну працю".
Відвідував ТОТ України, зокрема у 2021 році брав участь у проведенні форуму "рускій Донбас" в тимчасово окупованому Донецьку.

російський воєнний кореспондент головного федерального телеканалу, який є одним із важливих агентів інформаційної політики рф щодо України, поєднує пропаганду, участь у логістиці війни та особисту лояльність до режиму та відіграє помітну роль у підтримці збройної агресії російської федерації проти України, поєднуючи пропагандистську діяльність із матеріальною допомогою російським військовим.
Як спеціальний кореспондент головного державного телеканалу, він систематично просуває кремлівські наративи, спрямовані на виправдання так званої "СВО", дискредитацію української влади та Збройних Сил України, а також формування позитивного іміджу російських військових. Його репортажі охоплюють зони бойових дій, зокрема тимчасово окуповані території Донбасу (з 2014 року), Бахмут, Часів Яр і прикордоння Курської області.
У своїх матеріалах Кулько транслює антиукраїнські тези, зокрема звинувачення України у використанні "нацистських" методів та повідомлення про нібито великі успіхи рф — такі як захоплення "бункера генералів НАТО" у Часовому Яру.
Також активно висвітлює події так званої "СВО" у своєму Телеграм-каналі "Воєнкор Кулько".
Крім того, Кулько є автором пропагандистського документального фільму "Чоловіча робота" про події так званої "СВО".
Окрім медійної роботи, Кулько активно долучається до матеріальної підтримки армії рф. У співпраці з прокремлівською організацією "Народний фронт" він організовує збори коштів через платформу "Все для Перемоги!", у тому числі збір майже 17 мільйонів рублів восени 2023 року на дрони та нічне бачення для конкретних підрозділів, зокрема 2-го гвардійського Лугансько-Сєвєродонецького корпусу.
Також Кулько активно залучений до державних пропагандистських заходів, зокрема брав участь у зустрічах з путіним, був співведучим його щорічної пресконференції, увійшов до "команди підтримки" на виборах.
На початку 2023 року був удостоєний премії міста Москви в галузі журналістики "за видатний внесок у висвітлення подій спецоперації та складних гуманітарних ситуацій".
Також у 2023 році отримав особисто від прем'єр-міністра рф Михайла Мішустіна премію уряду рф за "новий стандарт репортажу".
Крім того, Кулько відзначився використанням системи радіоелектронної боротьби та носінням військового спорядження без позначок "преса", що стирає межу між журналістом і бойовиком.

російська журналістка, політолог, телеведуча та документалістка, яка здобула популярність завдяки роботі на радіо "Комсомольска правда", де вела шоу "Фрідріх-шоу" та "Вечірній диван".
З початку війни на сході України активно висвітлювала події з прокремлівської позиції. Як військовий кореспондент, часто відвідувала тимчасово окуповані території України, зокрема Донецьку та Луганську області, де спілкувалася з місцевими жителями, висвітлюючи їхні історії через призму російської пропаганди.
Після повномасштабного вторгнення росії в Україну у 2022 році, Фрідріхсон почала активно висвітлювати події так званої "СВО", готувала репортажі з Маріуполя, зокрема з району "Азовсталі". У березні 2022 року Фрідріхсон заявила, що представники "Азов" у Маріуполі буцімто розстріляли мирного жителя прямо на подвір’ї, щойно той вийшов із підвалу.
У своїх виступах Фрідріхсон неодноразово заявляла, що війна в Україні є "громадянською війною", спровокованою Києвом за підтримки Заходу. Вона наполягала, що росія не повинна була втягуватися в "конфлікт" і що Захід міг би його уникнути, якби виявив більше прагматизму. Постійно акцентувала увагу на тому, що "протистояння в Україні" — це внутрішній конфлікт між Києвом і жителями так званих "ДНР" та "ЛНР" та заявляє, що росія розпочала так звану "СВО", оскільки їй не залишили вибору, а однією з цілей є повернення історичних земель та захист людей в Україні.
У 2023 році зняла документальний фільм "Бахмут", присвячений штурму міста та участі ПВК "Вагнер" у цих подіях.
У своїх матеріалах Фрідріхсон також транслює наративи, що дискредитують Збройні Сили України. Зокрема, у 2025 році звинуватила українських військових у навмисному ударі по школі-інтернату в Суджі (Курська область), стверджуючи, що ЗСУ атакували цивільних, аби звинуватити в цьому росію, як це, за її словами, сталося в Бучі.
У своєму Telegram-каналі Фрідріхсон часто публікує збори коштів на підтримку учасників так званої "СВО".